Японський сніданок — це музичне спостереження за японською церемонією з точки зору західної культури. Чоловіки і жінки зібралися на сніданок. Голоси зі звуками японської мови свідчать про сором'язливий еротичний обмін статями. Дівчата спочатку підживлюють еротичні фантазії кокетливими співами, перш ніж хлопці відповідають у підкреслено невимушеній манері. Ритмічною основою є хаус-грув, адаптований до типової строгості японської культури. Емоційні перепади лише натякають на економно використані елементи, які також радше походять від культури спостерігача, який відчуває тріск еротичної напруги в, здавалося б, цілком контрольованому середовищі. Протиріччя демонстрованої невинності та пристрасті створює майже відчутну напругу, яка є незмінною привабливістю музики. Розповідь не завершена і продовжується у свідомості слухача. Це музичне оповідання у формі естрадної пісні. Звуковий простір доречно задають ненав'язливі елементи lo-fi. Це еклектика, намальована тонким лезом. Якби вам довелося це якось класифікувати, я б назвав це «Міжкультурна розповідь історій у lo-fi домашньому одязі».