Еклектична електронна музика

Еклектика походить від давньогрецького «eklektós» і в його оригінальному буквальному значенні означає «обраний» або «вибраний». Загалом, термін «еклектика» відноситься до прийомів і методів, які поєднують стилі, дисципліни або філософії різних часів або вірувань у нову єдність.

Еклектиками ще в давнину називали мислителів, які застосовували це злиття у своєму світогляді. Цицерон був, мабуть, найвідомішим еклектиком свого часу. Деякі критики еклектики звинувачували його в такому змішуванні автономних систем як нерелевантному або марному.

Послідовники, з іншого боку, оцінили вибір найкращих елементів із існуючих систем, відкидаючи ті елементи, які визнані несуттєвими або неправильними. Поки що використання еклектики обмежувалося переважно образотворчим мистецтвом, архітектурою та філософією.

Після довгих пошуків відповідного жанру чи терміну для моїх останніх музичних постановок я знайшов у «еклектиці» відповідний прикметник, тому що я роблю саме це – використовую вже існуючі елементи, які вважаю цінними, і збираю їх у нові твори.

У строгому сенсі, художники насправді роблять це постійно, оскільки вони включають різні впливи в нові роботи, відкриваючи нові перспективи. Однак вони, як правило, об’єднують впливи у фонд власноруч створених декорацій перед творчим процесом. Однак насправді нічого не є новим і завжди є лише подальшим розвитком, і іноді застосовується істина про те, що колесо не потрібно винаходити заново.

Очевидно, я завжди був поглинений цим поглядом, що пояснює мою роботу в найрізноманітніших музичних сценах. Мені подобалися найцінніші елементи кожної сцени в джазі, класиці та поп. До цього приєдналося усвідомлення того, що ці елементи дедалі більше втрачали свою чарівність, коли перетворювалися на втомлену копію самих себе в пуристському стилі. Це відбувається переважно в так званому мейнстрімі.

Однак, якщо змішати ці елементи в їхній первісній силі в окремих роботах, залишиться достатньо місця для художнього підпису, адже є незліченна кількість можливостей. Мистецтво творця полягає головним чином у творчому змішуванні інгредієнтів і володінні музичною формальною мовою. Це не тривіальне і не менш цінне.

Таке ставлення не таке вже й нове. Це вже проявилося у так званих жанрах ф’южн. Одним із прикладів є відомі ф’южн-групи колишнього джазового трубача Майлза Девіса. Однак у ті часи музики, яку грали музиканти, вимагалося, щоб бачення лідера гурту та музикантів відповідали їй.

Це докорінно змінилося з появою виробництва електронної музики. За допомогою високоякісних семплів і петель виробник сам може визначити та виконати мікс своєї роботи. Доступні музичні фрагменти записуються професійними фахівцями та розроблені чудовими звукорежисерами. У добірці представлені всі стилі та жанри.

Класифікація таких музичних міксів за жанрами є дилемою, яка стає ще більш гнітючою, оскільки різноманітність продюсерів зростає. Вже сьогодні підбір жанрів повністю заплутаний, і додавати ще один здається парадоксальним. Вже усталені жанри на кшталт «електроніка» чи «електроніка» недостатньо описують те, що відбувається насправді. «Електронний» просто неправильний, тому що на практиці він використовується як синонім дуже специфічного мейнстріму електронної поп-музики, хоча батьки електронної музики походили з класичної сцени (наприклад, Карлхайнц Штокхаузен).

«Electronica» насправді є лише зупинкою від усвідомлення «електронної» дилеми, і використовується для опису майже всього в поп-музиці, яка в основному створюється електронним способом. Це не стиль! Повне розмивання карається багатьма кураторами обмеженням «Будь ласка, не надсилайте Electronica!», оскільки це може бути що завгодно від року до фрі-джазу.

З усіх цих висновків я прийшов до висновку, що дійсно потрібно запустити новий жанр, в основі якого лежить еклектика – еклектична електронна музика. EEM відрізняється від досить керованого жанру EDM відсутністю зосередженості на танцях і акцентом на суміші стилів, але обмежений однією роботою/піснею або альбомом/проектом. Це не створення нового жанру (наприклад, тріп-хоп, дабстеп, IDM, драм енд бейс та інші) з піснею, яка використовує елементи кількох стилів.

Звісно, ​​ця ямка завелика для кращої орієнтації аудиторії, але принаймні слухач знає, що тут не може розраховувати на мейнстрім, бо мейнстрім сяє не різноманітністю, а одноманітністю. У кожній страві є основний інгредієнт, як-от яловичина або курка, і шеф-кухар створює з них свій смаковий шаблон. Таким же чином, EEM можна визначити заздалегідь за цією базою, посилаючись на наявні інгредієнти/піджанри.

Як приклад наведу мій поточний проект «ХАТЬ». Основою, тобто основною складовою, є хаус-треки мого сина Моріца. Потім я додав вокальні та інструментальні петлі, які описують настрій, який я відчуваю, і розповідають невелику історію. Елементи підібрані (стилістично різноманітні, еклектичні) з точки зору їх придатності, щоб якнайкраще передати сюжет і настрій. Тож я б класифікував це так: «Еклектична електронна музика – хаус».

Таким чином слухач знає, що він чітко впізнає Хауса, але має бути готовим до сюрпризів. Така класифікація позбавляє споживача від найгрубіших помилок і водночас є запрошенням відкрити свій розум. Це дуже художня класифікація!