Рідна мова та дискримінація

Насправді у мене було б достатньо інших справ, але ця тема горить у мене. Мене, як художника, в першу чергу має хвилювати своє мистецтво. У моїй молодості це було важкою справою, хоча б через потребу забезпечити дохід. Це не змінилося, коли ти на початку нової кар’єри. Однак сьогодні обов’язкова самореклама додається як трудомістке завдання.

Редактори та куратори, які ще були доступними в минулі часи, все більше закріплюються за цифрами успіху, які вже повинні бути показані навіть новачкам. Я пам’ятаю, що на звернення до преси, радіоредакцій чи звукозаписних компаній отримували хоча б відповідь – і це нічого не коштувало! Слід визнати, що особливо в музичному бізнесі кількість «прохачів» різко зросла завдяки можливостям виробництва цифрової музики. Це стало процвітаючим ринком для платформ самореклами (навіть на книжковому ринку).

Ну так воно і є! Однак можна зауважити, що в результаті поріг беззбитковості відсувається все далі і далі. А ще є ще один ефект, який для багатьох залишається непоміченим і стає каменем спотикання – культурне походження та рідна мова митця. Це справді не щось нове, і старші музиканти пам’ятають опір тому, що тоді називали «англо-американським культурним імперіалізмом». У Франції та Канаді ввели обов'язкові радіоквоти для вітчизняних музикантів. Опір засиллю англомовної поп-музики зростав і в інших країнах.

На цьому фронті все стало тривожно тихо. Це незважаючи на те, що домінування зросло, а не скоротилося. Сьогодні американські формати «Оскара» чи «Греммі» одразу ж транслюють на телебаченні. Все це досить тривожно для неангломовних художників, але є інший розвиток подій, який відбувається в тіні уваги, і який має ще серйозніші наслідки для самореклами.

Очевидно, німецька, французька та інші культури сплять через еволюцію самореклами. Є вражаюче мало маркетингових пропозицій, орієнтованих на Європу (звичайно, як німець, це в центрі мого спостереження). Звичайно, міжнародні формати (Submithub, Spotify тощо) відкриті в усьому світі, але загальна орієнтація підсвідомо чітко зосереджена на англійській мові. Наведу приклад.

Коли я починав свою другу кар’єру в музичному бізнесі в 2019 році, я майже несвідомо та випадково вибрав англійську як мову спілкування та (якщо доступна) текстів пісень. Це багато в чому було пов’язано з моєю попередньою міжнародною роботою джазового трубача. Англійська вже досить давно є глобальною «лінгва франка». Крім того, мій маркетинг без проблем вийшов на міжнародний ринок. Уже з першими піснями я зміг досягти кількості стрімінгів близько 100,000 20 – як новачок після більш ніж XNUMX-річної перерви в якості артиста!

У 2022 році я видав кілька книг німецькою і зрозумів, що можу висловлюватися рідною мовою набагато детальніше – і це не дивно. Тож відтоді я також писав німецькі тексти пісень. Уже на початку своєї пізньої кар'єри я натрапив на сотні абсолютно невідомих для мене жанрів поп-музики. Через 3 роки я нарешті влаштувався, що було важливо для маркетингу, який сильно залежав від алгоритмів. Тепер я бачив, що правильні списки відтворення все краще охоплюють мою міжнародну аудиторію.

Мені було зрозуміло, що ця аудиторія надзвичайно зменшиться з німецькомовними текстами пісень, але понад 100 мільйонів потенційних слухачів також достатньо, якщо взяти до уваги безперечно вищу художню якість текстів моєю рідною мовою. Зараз я шукав відповідні жанри і втратив дар мови. Маркетингові платформи пропонують жанри у вигляді спадного меню – звісно, ​​англійською мовою. Крім «Deutschpop», там було мало що можна знайти, і відповідні плейлисти були більше орієнтовані на німецький Schlager. Для більш вишуканих німецьких текстів була також коробка з хіп-хопом і маргінальними жанрами. Щось на кшталт «Альтернативи» явно не призначалося для німецькомовних артистів.

Коли я потім шукав відповідних провайдерів реклами для німецькомовної аудиторії, я був приголомшений. З тисячами і тисячами рекламних агентств майже жодне не спеціалізувалося на німецькомовній аудиторії. Правило було таке: «Усі розуміють англійську, і саме тут потрібно заробляти гроші по всіх напрямках». На диво, навіть німецькі куратори погодилися з таким вердиктом без коментарів. Думаю, колеги в інших європейських країнах почуватимуться так само. Англо-американська машина смаку, здається, домінує над усім цифровим ринком, і навіть європейські компанії (Spotify — шведська, Deezer — французька тощо) не можуть знайти в собі сили (чи бажання?), щоб їй протистояти.

Звісно, ​​Німеччина теж породила зірок, але я не кажу про героїв, які зробили свою кар’єру завдяки клубам і концертам. Цифровий ринок — це власний ринок, і лише він генерує доходи, які не базуються на чистій непосильній роботі. Навіть з моїми німецькими титулами я маю більше шанувальників у США, ніж у Німеччині. Що не так з відстеженням? Невже ми просто васали США, як завжди боялося повоєнне покоління? Дружба - це добре, але скромна залежність - це погано. Якщо ми, європейці, отримуємо кілька крихт від американського музичного ринку, то це не компенсація за те, що вітчизняний музичний ринок залишається закритим для великих угод. Звинувачувати тут нема кого, і працьовитість американців на ринках вражає, але гірко на європейському язиці. Я навіть не хочу знати, яке воно на смак африканською чи іншими мовами.

Застереження: я не націоналіст, у мене немає проблем з іншими культурами, і я радий розмовляти англійською в міжнародному спілкуванні, але мене дратує, коли мене несвідомо дискримінують з точки зору того, звідки я родом і якою мовою я розмовляю – навіть якщо це просто недбало. Мене просто вражає, коли навіть у моїй країні радіостанції майже повністю ігнорують німецькі пісні. Настав час відновити дискусію.

Цитата:
Немає німецькомовної назви в топ-100 офіційних німецьких чартів Airplay 2022.

Голова BVMI д-р Флоріан Дрюке критикує той факт, що жодної німецькомовної назви не можна знайти в Топ-100 офіційних німецьких чартів Airplay 2022, таким чином встановивши новий негативний рекорд для тенденції, на яку індустрія вказувала роками . Водночас дослідження показує, що різноманітність прослуховуваних жанрів, у тому числі німецькомовної музики, продовжує бути великою. Проте в музичній пропозиції радіостанцій це не відображено.

«Серед 100 найпопулярніших назв на німецькому радіо немає жодної німецькомовної пісні, як показують офіційні німецькі чарти ефіру 2022, визначені MusicTrace від імені BVMI. Це новий мінімум після п’яти у 2021 році та шести у 2020 році. Той факт, що пісні німецькою мовою не відіграють особливої ​​ролі на радіо, не є новим явищем, і індустрія неодноразово розглядала та критикувала це протягом багатьох років. На нашу думку, станції з місцевим репертуаром могли б ідентифікувати себе, а також залишити свій слід серед слухачів», — цитується Дрюкке в прес-релізі асоціації. «З іншого боку, також має бути зрозуміло, що ми будемо дуже уважно дивитися тут у поточній дискусії про майбутнє суспільного мовлення та вимагати культурної місії, яка не виконується інтенсивною ротацією міжнародного репертуару. Погляду на офіційний німецький альбом і чарти синглів достатньо, щоб показати, що німецькомовні виконавці дуже цінуються та користуються попитом у цій країні, і їх слід відповідним чином відображати на радіо», – продовжує Дрюке, який застерігає, що політики не повинні дивитися подалі від цього питання. > Джерело: https://www.radionews.de/bvmi-kritisiert-geringen-anteil-deutschsprachiger-titel-im-radio/

Кінець цитати