Бетховен проти Дрейка

У цьому немає сумнівів - Людвіг ван Бетховен був видатним композитором. Тим не менше, якщо розглядати їх об'єктивно, вражає те, наскільки проникливо його та інші твори так званої класичної музики все ще виконують високо субсидовані симфонічні оркестри через 200 років після їх публікації.

Протягом багатьох років система цінностей утвердилась у багатьох культурних системах, що викликає занепокоєння. Адміністратори субсидій заявляють, що це демократичний процес, оскільки громадськість просто просить почути ці твори. Але хто ця аудиторія?

Це елітна меншість, яка плекає свою консервативну систему цінностей завдяки своїй фінансовій потужності. Але якщо у консерваторів вже стільки грошей, чому платник податків, який більшість слухає популярну музику, повинен стільки платити зверху?

Навіть товариства колекціонування все ще зважують свої виплати композиторам відповідно до сумнівної вартості творів. Ця дискусія триває давно, але ведеться з нерівною зброєю. Потужні великі лейблі покладаються на зірок, які заробляють мільйони. Висококваліфікований скрипаль провідного симфонічного оркестру здається невдахою, але ця думка спотворює аргументи.

Принципово недемократично, коли системи цінностей штучно підтримують життя. Вирішальний курс для гуманістичних систем та систем справедливої ​​вартості визначається в освіті. Хоча сьогодні вчителі музики хочуть переконати учнів у, здавалося б, позачасовій якості Бетховена, учні слухають хіп-хоп із прихованими навушниками Bluetooth.

Можливо, було б розумніше, якби вчителі дозволили собі пояснити, чому діти воліють слухати хіп-хоп, а не Бетховена. Навчання впродовж життя не лише для інших. У відкритому навчальному обміні секрет балансу між емоціями та розумом міг би врятувати життя багатьох опічників та призвести до органічно вирощених систем цінностей, які не потрібно силою підтримувати в живих.