Інструкції з прослуховування моєї музики
У світі мистецтва не є незвичайним, коли сучасні твори вимагають ознайомлення з їх сприйняттям, тому що мистецтво має завдання встановити нові перспективи.
Музика також є формою мистецтва. Усі види мистецтва мають відгалуження у вигляді «комерційного мистецтва». Картини виготовляються як настінні прикраси для будинків, а музика також продається як акустична фонова музика для повсякденного життя. Деякі митці реагують на цю практику, пов’язуючи мистецьку претензію з цим суспільним ставленням. Прикладом цього є «Поп-арт» Енді Ворхола. Мистецтвознавцям і кураторам, які повинні бути помічниками в інтерпретації для любителів мистецтва, спочатку важко мати справу з такими роботами, оскільки професійні критики тісно пов’язані з історією мистецтва. Ось чому інновації в мистецтві часто більше пропагують шанувальники мистецтва, ніж споживачі. Тому я звертаюся безпосередньо до вас, шановний шанувальник мистецтва.
У своїх спостереженнях я виявив фундаментальну пристрасть до однозначності в людській поведінці. Ось чому авангард не дуже популярний серед публіки, але він принаймні чітко впізнається як авангард, і неприйняття більшістю так само чітке. Любителям авангарду притаманна готовність до інновацій. Цільові групи для художників чітко визначені. Є художники, які свідомо звертаються до цих цільових груп і створюють для них мистецтво. Однак є й митці, які є амбівалентними особистостями й люблять переміщатися між світами. Я не зрозумів це дуже пізно, але я такий художник.
У свої ранні роки я був явно авангардним художником, але як професійний трубач я мав контакт із багатьма жанрами, які були явно мейнстрімними. В результаті я пізнав багато музичних елементів у мейнстрімі, які перегукувалися з моєю душею. Мене зворушували прості елементи блюзу чи року, а також я любив слухати хорошу поп-музику. Коли я почав продюсувати електронну музику після 25 років віддалення від музичної сцени, усі ці плоди були живі, і як повністю незалежний сольний продюсер я не хотів відмовлятися від жодного з них через стратегічні причини. Мій інструментарій був повний джазу, року, поп-музики та часто дивних елементів фрі-джазу та нової музики. У моїй голові також були різноманітні звукові простори класичного оркестру чи рок-музики, а також пишна, захоплива поп-музика. Зараз стояло завдання поєднати все це, тому що я вже визнав свій талант комбінатора та зв’язувача.
Коротку форму поп-пісні швидко визначили як основу для постановок з багатьох причин, і мені завжди особливо подобалося насичене звучання оркестру чи біг-бенду. Оскільки я не був фахівцем у жодному музичному жанрі, я міг зосередити свої нові пісні на грубому напрямі джазу, року чи попу, але багато інших стилістичних елементів завжди проникали в кожну пісню, незалежно від того, чи хотів я, щоб вони чи ні. Це глибоко мистецький процес і мій власний голос. З плином часу я все більше усвідомлював природу свого сьогоднішнього мистецтва і ставав все вільнішим і вільнішим у своїй свідомості. Коли штучний інтелект дійшов до того, що міг створити цілі мінусовки на основі введених описів, усі дамби моєї творчої свободи зламалися. Я відкрив для себе піджанри, яких ще навіть не знав і які були для мене радісним натхненням. Тепер я міг редагувати ці композиції досхочу та приправляти їх із усією своєю уявою, як шеф-кухар приправляє свою їжу.
А тепер власне інструкції для слухача. Незалежно від того, яку з моїх пісень ви слухаєте, це не те, що ви думаєте, що це на поверхні. Ви не слухаєте блюз, якщо він звучить як блюз, і ви не слухаєте поп, якщо він звучить як поп. Забудьте про «EDM», «Future Bass» чи будь-що інше – вони завжди лише вихідні форми для звукових ландшафтів, які випливають із моєї амбівалентної душі. Вони є проявами абсолютно вільного духу, і я бажаю вам усього цього вільного і в найкращому сенсі анархічного духу, щоб мати змогу протистояти маніпулятивному примусу систем.